1. Скільки часу потрібно приділяти дітям? 

Ось маленька розповідь шестирічної Світланки: 
- Ми з мамою дружимо. Разом ми буваємо, коли мама мене відвозить до школи на машині, а ще коли водить мене до лікаря. Вона мене тоді тримає на руках, коли в мене кров із пальчика беруть 
- А ще? 
- Ні, більше нічого разом не робимо. Мама працює. вона пізно повертається, коли я вже збираюся лягати спати. 
Мама Світланки говорить: 
- Ми щодня щось робимо разом! Зранку чай п’ємо, у вихідні до магазинів ходимо, навіть до сауни й салону беру її із собою. 
І мама, і Світланка розповідають саме так, як вони розуміють. Але для кожної з них зміст виразу «робити разом» свій. Бесіди з іншими дітьми ф батьками довели, що дорослі й діти розуміють це по-різному. Для дорослих достатньо, щоб малята просто перебували поруч із ними, коли вони роблять щось удома, розмовляють по телефону, ведуть машину, спілкуються зі своїми друзями й знайомими. А ось діти сприймають батьківський час як час, присвячений їм, тільки тоді, коли мами й татусі грають разом із ними, сидячи поруч, читають, слухають і зовсім не відволікаються на сторонні справи. 
Приділяти час дитині означає не просто перебувати поруч. Слухати, займатися спільною справою, грати, читати – ось що це означає! 
І це свідчить про те, що важливими є не тільки кількісні показники часу, проведеного нами з дітьми, скільки те, що ми в цей час робитимемо разом із ними. 
Зважатимемо на те, що ми, сучасні батьки, дуже заклопотані. У нас є робота, ми повинні займатися власним здоров’ям, приділяти час своєму розвитку. 
А якщо так, подумайте, що можна й потрібно робити разом із дитиною, щоб використовувати ефективно час, якого в нас так небагато. 
Основне правило гарного спілкування батьків із дітьми 
– геть мобільні та інші телефони, телевізор, який розмовляє навіть у фоновому режимі, і спілкування із друзями-подругами (це іноді дозволяється, але такі випадки описані окремо). 
Так, малятам подобається розмішувати, помішувати, розтирати, додавати ложкою й, найголовніше, КУШТУВАТИ… 
Приготування улюблених страв – чи це не чудово? Одночасно і поговорити можна, і навіть потримати дитину за руку, допомагаючи водити ложкою або місити тісто. Це і є «тісний контакт», якого так бракує дитині. Чому в списку спільних занять приготування їжі посідає перше місце? Тому, що сам процес приготування завжди неквапливий, їжа має гарний запах і викликає в дітей і дорослих відчуття спокою й затишку. 

Це означає: разом ідемо в басейн і плаваємо на сусідніх доріжках. Або тато (мама) навчає малюка плавати .Не подобається басейн? тоді грайте у футбол,волейбол ,теніс,баскетбол,бадмінтон. Головне – без крику,докорів і образ. Не можете дотримуватися таких умов - тоді краще замініть ці заняття прогулянкою парком або поїздкою до лісу. 
Екскурсії, прогулянки, відвідування театру і концертів, зоопарку або походи до лісу – завдяки цьому корисному часу , який ви проведете разом із дитиною, у вас з’являються спільні враження і спогади. Пригадайте, наприклад, як улітку ви відвідали зоопарк, а малюк навіть узимку згадувати цю чудову прогулянку. 
Ось ми й дісталися цього пункту. Насправді немає нічого поганого, якщо ви колись візьмете дитину до своєї дорослої компанії .Але ви повинні зрозуміти, що робите це й для дитини також. Тому під час спілкування зі своїми друзями дотримуйтесь кількох правил: 
* не відганяйте дитину від себе ; 
* не дозволяйте робити критичні зауваження на її адресу ; 
* не обговорюйте дитину зі своїми друзями ; 
* подбайте заздалегідь про те, щоб вона не нудьгувала (наприклад візьміть із собою її іграшки , книжки) ; 
* не затримуйтесь занадто довго, дитині може стати нецікаво. 
Так-так, у кіно теж можна піти .Але спочатку уважно прочитайте анотацію до фільму або мультфільму. І якщо його зміст не викликає у вас сумніву, можете сміливо купувати квитки .Не забудьте обговорити з дитиною те, що ви побачили, запитати її,що їй сподобалось, а що –не дуже. Нехай похід у кіно буде маленьким святом спілкування. 
А іноді зовсім не потрібно кудись іти, чимсь спеціально займатись й придумувати супер - програму. Достатньо залишитися самими собою. Наприклад, у вихідний полежати до полудня в ліжку й побалакати із сином або дочкою, пограли в лото, «Монополію» або «Ерудит», піти до місцевого супермаркету за морозивом і влаштувати таке домашнє кафе, де ви будете барменом, а дитина – відвідувачем. Можна організувати піжамну вечірку – одягти піжами й робити те, що забажається. Можна провести «день навпаки» і домовитися з дитиною, що сьогодні настав той єдиний день, коли все може бути інакше, ніж завтра. Можна співати караоке, розфарбовувати величезне полотно всіма кольорами веселки, виготовляти смішний колаж зі старих журналів, улаштувати клоунську фото сесію або кулінарний майстер-клас із приготування найсмішніших бутербродів. Можна написати разом із дитиною казку й влаштувати спектакль на домашній сцені, нарядившись в одяг мами й тата. І ключовим словом тут буде саме слово «разом». А що ви робитимете – не дуже й важко. 
Між іншим, гра – цілком серйозна справа. Є речі, які дитині можемо розповісти тільки ми, батьки. Ми можемо допомогти своїм дітям подолати труднощі, навчитися чогось нового, не боятися невдач і спілкування. А оскільки для дитини найголовніша діяльність – це гра, то й навчати під час гри ефективніше. Саме спільні ігри з батьками діти вважають найкращим проведенням часу. 
Отже, скільки саме часу потрібно присвячувати своїй дитині, щоб їй було саме досить, а не мало й не забагато? 
Зважатимемо на те, що всі діти дуже різні: комусь ми потрібні зовсім не на тривалий час, і спілкування вистачить надовго, як заряду в батарейці. А комусь із малят ми потрібні всі двадцять чотири години на добу й ще двадцять п’яту, якби вона була. Але немає таких дітей, які зовсім не потребують батьківського товариства. 
Тому візьмемо за правило: хоча б вихідний присвячувати дитині (дітям). 
- А що мені робити, якщо лише один вихідний? 
Тоді половину цього вихідного ви просто зобов’язані приділити дитині. 
Щодня ввечері дуже корисно побажати малюкові на добраніч, проспівати колискову, якщо він ще маленький, поговорити про те, що гарного (або не дуже) сталося за день. Розповісти про свої радощі або труднощі. Ще краще, якщо ви і ваша дитина ввечері вирушите на прогулянку. 
Як зрозуміти, що дитина відчуває брак спілкування з батьками? 
Є декілька особливих моментів, що можуть бути сигналом – «Увага! Дитині бракує нашого тепла й любові!»: 
* ви помітили, що малюк часто проситься поспати разом із вами або приходить у батьківське ліжко вночі; 
* дитина періодично запитує: «Мама (тату), а ти мене любиш?»; 
* іноді малюк починає розмовляти зовсім «по-дитячому», перекручуючи слова, як однорічна дитина; 
* багато вередує, намагаючись привернути увагу; 
* якщо ви попросите, щоб дитина намалювала родину, то не намалює себе на цій картинці; 
* намагається постійно перебувати десь поблизу від вас, навіть якщо зайнята грою або малюванням. 
Що робити, якщо ви повинні багато працювати або часто їздити у відрядження? 
По-перше, зрозуміти, що попри все ви дуже потрібні вашій дитині, і ваше завдання – заповнити те, чого ви не встигаєте дати. Тому той час, який ви все-таки можете проводити вдома, ви повинні приділити своїй дитині, не відволікаючись на сторонні справи. 
По-друге, потрібно розповідати дитині про свої почуття, обов’язково пояснюючи, чому ви змушені багато працювати або часто їздити. Наприклад, ви цілком можете пояснити дитині, що ваша робота пов’язана з відрядженнями (від’їздами), тому що вам потрібно обов’язково відвідувати інші міста або країни, щоб… (далі залежно від змісту вашої роботи). 
Обов’язково запевняйте дитину в тому, що любите її та сумуєте без неї. Їдучи, не забудьте залишити свою фотографію, подарувати невелику м’яку іграшку, яка нагадуватиме малюкові про вас. Щодня намагайтеся поспілкуватися з дитиною навіть здалеку. Якщо є проблеми зі зв’язком, надсилайте смс-ки або телеграми, пишіть листи. А вже якщо й це неможливо, залиште вдома невеликі послання, і нехай ваші близькі віддають їх дитині щодня. Так малюк відчуватиме вашу любов і увагу, тому менше сумуватиме. 
Коли ви повернетеся, не забудьте, що перший день або хоча б півдня ви повинні залишитися із дитиною, спілкуватися з нею, гуляти або робити щось разом. 
Що робити, якщо дитина постійно зайнята і в неї бракує часу на спілкування? 
На жаль, сьогодні дедалі частіше можна почути від батьків саме таке запитання. Діти відвідують спеціалізовані школи, гуртки й секції, вони виконують домашні завдання допізна. А хто ж створює нашим дітям таку програму й планує вільний і навчальний час? Звісно ж, ми з вами. Але чомусь у переліку розвивальних уроків, шкіл і студій немає місця для рядка «спілкування з мамою (татом)». Чомусь ми вважаємо, що поспілкуватися можна й так, мимохідь, у машині, за сніданком або за виконанням домашніх завдань. А згадайте, чи давно дитина довіряла вам свої секрети? Давно? А знаєте чому? Зовсім не тому, що вона вам не довіряє або не любить вас. Просто для такого «секретного» спілкування потрібен час… Але вихід зі складної ситуації «дитині бракує часу для спілкування» є: складаючи дитині план занять, потрібно пам’ятати про те, що слід обов’язково залишити в розкладі час для спілкування. 
Що робити в тих випадках, коли дитина занадто прив’язана до батьків і ні на крок їх не відпускає? 

Що ж, діти – «хвостики» - досить поширене явище. І скільки б часу батьки не приділяли таким малюкам, його все одно ніколи не буде багато. 
Так дійсно буває: мама 24 години на добу прив’язана до свого малюка. А малюк вже зовсім не малюк. Але він звик постійно бачити маму або тата, тому не любить грати сам. Як правило, немає причини «залежної» поведінки. Вона формується через поєднання особливостей характеру дитини, типу виховання в родині й способу життя. Саме комбінування багатьох факторів сприяє появі спокійного стереотипу в поведінці дитини. 
Упоратися з такою ситуацією, звісно ж, не просто, але якщо батьки готові співпрацювати із психологом, то можливо навіть у найскладніших випадках. 

Отже, підіб’ємо невеликий підсумок. 

Виявляється, нашим дітям майже завжди бракує спілкування з нами, батьками. І відбувається це не від нестачі часу, а від того, що ми не завжди розуміємо, чого саме потребують наші діти. Але ж саме ми, мами й тата, найкраще розуміємо своїх дітей. Саме ми можемо відстежити той момент, коли в дитини з’явився дефіцит спілкування, і зробити так, щоб їй було комфортно й добре. 

2. Стисла пам’ятка для батьків 

Коли ми дуже-дуже потрібні нашим дітям? 

• Коли вони хворіють; 

• коли вони хвилюються й переживають (наприклад, перед іспитами, контрольними, під час конфліктів); 

• коли вони звикають до нового середовища; 

• коли ми надовго від них їдемо; 

• коли ми розлучаємося; 

• коли в родині з’являється молодший братик або сестричка; 

• коли їм страшно; 

• коли … (продовжте самі, адже ви знаєте свою дитину найкраще). 

3. Поради батькам щодо розвитку логіко-математичного мислення дітей 

Велику роль у залученні малюка до світу математики відіграють батьки. Звичайно, вихователь під час занять, індивідуальної роботи, спостережень, екскурсій, дидактичних та сюжетно-рольових ігор формує у дитини елементарні логіко-математичні знання, уявлення, вміння та навички, однак спонукати дитину до пізнання – це завдання найближчих їй людей, а до того ж чудова можливість поспілкуватися зі своїм малям. 
Пропонуємо декілька порад батькам про те, як можна розвивати логіко-математичне мислення дитини у невимушеній «домашній» обстановці, під час повсякденного спілкування. 

«Математичні» поради на щодень 
На прогулянці 
• На прогулянці звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, як ви у горах чи у будинку чули, як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад: «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі…) «чотири», «чотири»… Така гра не лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги. 
У кімнаті 
* Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казочку, оповідання, віршик, перед тим, як задовольнити її прохання, запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером (від 1 до 10). 

* Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуйте дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один в один за принципом мотрійки. Можна також пропонувати викладати з них серіаційні ряди, групуючи за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації. 

* Заохочуйте дитину самостійно організувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, не забувайте хвалити його старанність. 
На кухні 
• Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти. Наприклад, запитайте, скільки в кошику для приготування моркви, буряка, картоплі, цибулі. 

• Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Або висипте на тацю макарони різні за формою та розміром і запропонуйте розкласти (згрупувати) їх за однією або двома ознаками. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику та сенсорику. 

• Приготування вареників – цікава і захоплива справа, тож нехай ваш малюк допомагає їх ліпити, при цьому лічить, скільки він зробив сам, скільки ви, а скільки разом; скільки було до того, як він почав ліпити, і скільки стало. Обов’язково відзначайте вклад дитини у спільну справу, не скупіться на похвалу. 

• Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною міркою відміряти крупу. Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть, нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання. За таким же принципом можете проводити гру «Магазин», тобто «купувати» у дитини певні продукти. 

• З чистих губок для миття посуду нехай дитина збудує будиночок, кораблик або те, що їй заманеться. При цьому ставте умову – використовувати губки лише певного кольору або розміру. Якщо вдасться, то нехай сконструює кілька поверхів, а потім їх полічить. Так у малюка розвиватиметься вміння класифікувати, лічити, а також креативне мислення. 

• Пропонуйте маляті шукати на кухні предмети, схожі за формою на прості геометричні фігури, і називати їхнє місце розташування. Наприклад: «Мілка тарілка схожа на круг. Знаходиться на другій поличці зверху; в шухляді; біля чайника; під каструлею; справа від глибокої тарілки.» Це сприяє розвитку вміння орієнтуватися у просторі, закріпленню уявлення про геометричні фігури, а також активізації у мовленні назв посуду. 

В природі 
• Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) можна зайняти їх пошуками «курячого бога». Це камінчики з діркою, які, за словами людей, приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизати на нитку. 

• Можна полічити, хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне. 

• Цікаво буде оголосити конкурс на віднайдення найменшого чи найбільшого камінчика. 

• Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями. 

• Пропонуйте шукати камінці певної форми (схожі на трикутник, квадрат, круг) та групувати їх. 

• Малеча полюбляє кидати камінчики у воду. Позмагайтеся і покидайте їх на дальність: хто кинув далі, хто ближче. 

• З шишок, каштанів. камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти, яких матеріалів використано більше. 

• Залучайте дітей до ігор: «Скільки кроків до дерева?», «Який листочок більший?», «Виклади листочки за зростом». 

• Під час спостережень за деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли чи відлетіли. Для розвитку орієнтування у просторі запитуйте малюка, у який бік хиляться гілочки, коли дме вітер, - вправо чи вліво; хто живе на дереві, а хто під ним. 

• Для розвитку вміння порівнювати за величиною пропонуйте такі завдання: знайти найвищий дуб; обійняти найтовстіше дерево; виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки (лінійки); викласти з листочків велике та маленьке коло, найдовшу, найкоротшу доріжку; підійти до найвищого (найнижчого) дерева. 

Як бачите, розвивати логіко-математичне мислення вашого малюка – цікаво і цілком доступно у домашніх умовах. Крім того, всі наведені завдання сприяють формуванню не лише відповідних математичних вмінь, але й загальної життєвої компетентності дитини, розширюють її світогляд та закріплюють набуті знання з інших галузей.